Може комусь допоможе! На Закарпатті жив монах, що лікував молитвами. Навіть зараз його мощі зцілюють

Главная

Отець Йов також часто передбачав майбутнє, і його пророцтва завжди збувалися, пише популярна на Закарпатті газета «ПОРАДИ».

На Закарпатті були монахи, що молитвами творили дива. Їхні слова доносилися до Бога і прохання збувалися. Одним з таких був преподобний Йов.

Народився Іван Кундря, а саме так звали його в світському житті, 18 травня 1902 року в селі Іза Хустського району. Родина була багатодітною. Він мав п’ятьох братів та трьох сестер.

Батьки Георгій та Анна виховували дітей у любові до інших та до Бога, вчили молитися, бути чуйними та справедливими людьми.

Так склалося, що в часи юності майбутнього подвижника до Ізи прибув із Мараморош-Сиготу (нині місто на території Румунії) ієромонах Амфілохій. Оскільки в ті часи територія краю входила до складу Австро-Угорщини, православ’я нерідко переслідувалося. Тож монах зазнавав поневірянь і переховувався. Родина Кундрі дала йому притулок, а Іван разом із братом приносили їжу.

Між Амфілохієм та маленьким закарпатським хлопчиком було багато задушевних розмов.

А одного разу Амфілохій показав Івану та його брату хрестик і сказав, що він незвичний, бо той, хто його поцілує, потім повинен стати монахом. Хлопці не спали всю ніч, а вранці обидва виявили бажання поцілувати його. У майбутньому справді обидва стали монахами.

Але перед тим Іван Кундря подолав ще чимало випробувань.

Рукоположення Івана відбулося на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці 7 квітня 1946 року. Він отримав ім’я Йов. Із того часу в його житті було кілька монастирів, та з 1962 року і аж смерті о.Йов ніс послух Настоятеля храму святого Димитрія Солунського у селі Мала Уголька Тячівського району, де колись у давнину був монастир.

Перед смертю просив, аби поховали його на кладовищі серед своїх прихожан. Це прохання виконали. Помер отець Йов 28 липня 1985 року, а 22 жовтня 2007 року його мощі були віднайдені нетлінними і було започатковано процес його канонізації. 18 вересня 2008 преподобного Йова Угольського і оголосили місцевошанованим святим.

Ось як пригадує отця Йова настоятель Свято-Дмитрівського храму у селі Мала Уголька протоієрей Іван Коньовшій.

«Десь із 12 років я біля нього ніс послух, захоплювався ним. Він дійсно був прикладом у всьому не лише для мене, а для всіх, хто його знав. Завжди бадьорий, життєрадісний, веселий. Вмів розрадити, підтримати. Тож коли мова пішла про те, що я маю йти до армії, я прийшов до нього. Мені хотілося йти вчитись у семінарію, а не до війська. Але преподобний Йов сказав, хай спочатку йду в армію, бо інакше до семінарії мене не приймуть, наголосив, що все буде добре.

Так і сталося. Він дав мені хрестик і сказав зашити його в петличку, і хрестик мене охороняв. Більше того, він писав мені листи і щоразу вкладав туди по 5 рублів. І їх жодного разу не вкрали, листи ніхто не відкривав. Хоча то були такі часи, що могли перевірити зміст написаного, а гроші привласнити», – розповів він газеті «Поради».

Але й це ще не все. Виявляється, за життя він творив справжні дива. Його слова завжди ставали пророчими, а усі прохання за допомогою молитов – збувалися.

До отця Йова приходило дуже багато паломників і з України, й з-за кордону.

«Навіть на могилі, коли люди молилися, траплялося багато зцілень. І це через роки після смерті преподобного», – наголошує отець Іван. – Усі ці випадки відбувалися у присутності інших, є багато свідчень про чудеса».

Також отець Іван повідав про конкретні дива, які творив Йов Угольський.

«Із села Велика Уголька служив у Києві солдат. Він возив начальника військової частини, знав, що той має 18-річного психічно хворого онука. Це було у 1983 році. Тож солдат розповів начальнику про монаха, наголосивши, що молитвами він може зцілити хлопця. Підполковник повірив. Він поговорив із сином та невісткою, запропонувавши відвезти до преподобного Йова онука. Але вони лише махнули рукою, мовляв, що там монах може допомогти, якщо медицина безсила. Тоді підполковник вирішив діяти самотужки.

Він взяв хлопця і повіз його в Малу Угольку. Після вечірні монах завжди говорив з народом. Аж раптом біля храму зупинилася «Волга» й із неї хтось вивів хлопця із зав’язаними руками. Люди аж роти повідкривали. Але парубок почав буянити, його хотіли зловити, бо боялися, що він втече до лісу. Та преподобний Йов попросив відпустити юнака. Коли його відпустили, той тричі оббіг довкола храму й зупинився. У храмі парубок пробув три дні. Монах його висповідав, причастив і зчитав із нього хворобу.

Невдовзі до нього приїхали й батьки хлопця, які раніше були невіруючими. Побачивши сина здоровим і життєрадісним, вони прийняли хрещення і навіть після смерті преподобного Йова часто приїжджали на Закарпаття до його могили, щоб подякувати йому за дивовижне зцілення», – поділився спогадами настоятель церкви.

Крім того, отець Йов часто передбачав майбутнє, постійно молився над хворими на рак і виліковував їх з Божою поміччю, а також допомагав тим, хто не міг народити дітей.

«Була така жінка Февронія. Вони з чоловіком Іваном не мали років 15 дітей, але дуже про них мріяли. Тож преподобний Йов сказав її чоловікові, хай вона прийде до храму для молитви. Ця пара живе ще й досі. Тож Іван розповів про все дружині, та вона не повірила, лише махнула рукою. Пройшов тиждень-два. І тут їй наснився дивний сон. Після того вранці вона одразу пішла до монаха. Він помолився над нею і невдовзі в неї народилася дочка. Преподобний Йов одразу сказав Февронії, що вона матиме дівчинку, назве її Марією, а він її хреститиме. Так і сталося, й зараз у цієї Марії є вже власні діти», – запевнив отець Іван.

Інші випадки неймовірних зцілень також вражають. І найбільше через те, що ці дива відбувалися вже після смерті преподобного Йова.

Зокрема, закарпатський монах розповів про дівчину, якій приснився отець Йов перед складною операцією. Вона потім намагалася знайти у всіх монастирях.

«Жінка з Києва їздила святинями Закарпаття і приїхала до Малої Угольки помолитися. Вона мала хвору дочку, в якої в голові була пухлина. Їй мали проводити дуже складну операцію в Одесі. Мати перед ракою з мощами святого на колінах молилася, аби він врятував її дитину. Самій же дівчині перед операцією приснився преподобний Йов, який причащав її. Це для неї було добрим знаком. Справді, операція пройшла вдало – вона одужала. Але їй дуже хотілося знайти того бородатого чоловіка, якого вона бачила уві сні.

Вона розповіла мамі про сон, і вони разом питали всіх у Києво-Печерській лаврі, хто б то міг бути. Але за описом ніхто не міг зрозуміти, про кого вона говорить. Тож дівчина з мамою поїхали святинями Закарпаття шукати того старого чоловіка. І коли зайшли до храму в Малій Угольці й побачила на стіні портрет преподобного Йова, із очей дівчини потекли сльози. Вона впізнала його і сказала матері, що це й є той старець, який причащав її уві сні», – наголосив настоятель Свято-Дмитрівського храму.

Також він розповів про іншу дівчину, із Умані. У три роки вона не говорила. Лікарі ставили їй діагноз, що в неї вроджено неправильно сформовані голосові зв’язки. Але родина не хотіла в це вірити і молилася преподобному Йову про порятунок дитини. Батьки навіть приїхали до Малої Угольки, аби попросити заступництва святого. І коли повернулися додому, на сороковий день дівчинка заговорила.

Загалом таких див дуже багато. До мощей преподобного Йова їдуть молитися навіть зараз багато вірників.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *